Актуальність теми. Реформування кримінально-процесуального законодавства, яке зараз відбувається в України, має на меті створення необхідних передумов функціонування правової, соціальної держави й забезпечення додержання процесуальних прав учасників кримінального провадження. Особливе місце в цій реформі займає інститут збирання доказів, й отримання показань зокрема. Показання є найпоширенішим джерелом доказів у кримінальних провадженнях. Зміни вітчизняного кримінально-процесуального законодавства на сучасному етапі, пов’язані з прийняттям і вдосконаленням КПК України, істотно вплинули на правове регулювання отримання показань. Із одного боку, вони сприяють забезпеченню прав учасників кримінального процесу, а з іншого – обумовлюють ефективне правосуддя на основі додержання вимог Конституції України й міжнародних правових актів.
Значимість показань для вирішення завдань кримінального судочинства визначена тим, що найчастіше тільки на їх основі здійснюється достовірне встановлення обставин, які є предметом дослідження в кримінальному провадженні, і з урахуванням цього застосовуються до конкретного випадку норми кримінального й кримінально-процесуального права.
На важливість показань у теорії доказів і доказування в кримінальному процесі наголошував М.М. Михеєнко, оскільки саме показання відображають первинну доказову інформацію. Проте не зважаючи на значний розвиток вирішення питання показань у науці кримінального процесу, у зв’язку з реформуванням цієї галузі права воно все ще є доволі актуальним. Інститут показань у тому вигляді, у якому він існує як окремий структурний елемент у кримінальному провадженні, є новим для України, а тому науково не розроблений, особливо у світлі дії нового Кримінального процесуального кодекса України. Зазначеним і зумовлена актуальність обраної теми курсової роботи: «Показання як джерело доказів у кримінальному провадженні».
Об’єктом дослідження в роботі є кримінально-процесуальні правовідносини, що виникають в процесі доказування у кримінальному провадженні.
Предметом дослідження в роботі є показання як джерело доказів у кримінальному провадженні.
Метою роботи є дослідження особливостей кримінально-процесуального регулювання інституту показання.
Для досягнення мети поставлені наступні завдання:
1. Охарактеризувати інститут «показання» у кримінальному провадженні.
2. Описати сутність достовірності показань та значення показання з чужих слів.
3. Охарактеризувати основні види показань.
4. Дослідіти порядок допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого та експерта.
У роботі використовувалися такі методи дослідження, як: методи логічного і якісного аналізу, методи системного аналізу, синтезу, спеціально-юридичний метод та ін.
Робота складається з вступу, трьох розділів основної частини з підрозділами, висновків, списку використаних джерел.
Інформаційною базою є наукові публікації, монографічні видання, підручники вітчизняних і закордонних вчених, коментовані кодекси, нормативно-законодавчі акти України.