Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що реалізація прав та свобод неповнолітньої дитини є найважливішою передумовою побудови та функціонування правової держави, невід’ємною частиною якої є зміцнення законності, захист прав і свобод людини та громадянина. Особливо актуальним є втілення цих положень у кримінальному провадженні.
Поряд із загальними положеннями, що належать до питань проведення досудового розслідування за провадженнями щодо осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування та судового розгляду проваджень щодо неповнолітніх.
Особливості розслідування кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, передбачені в 38 Главі КПК, яка має назву «Кримінальне провадження щодо неповнолітніх», які стосуються предмета доказування у діяннях, що учиняються даними особами, допит неповнолітнього підозрюваного, застосування до неповнолітніх запобіжних заходів, передання неповнолітнього підозрюваного під нагляд, особливості судового розгляду та ін.
Крім того, цим розділом визначається особливий порядок застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.
Встановлюючи дані особливості, законодавець виходив з психологічної характеристики цього віку, а саме: нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок, соціальної поведінки. Тобто така психофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності повною мірою (на рівні дорослої людини) усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища як кримінальне правопорушення, а також можливість адекватно оцінювати свою поведінку.
Тому, враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, по-друге, є певні особливості досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді щодо кримінальних правопорушень учинених самими неповнолітніми. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що «принимая во внимание, что ребенок, ввиду его физической и умственной незрелости, нуждается в специальной охране и заботе, включая надлежащую правовую защиту». Необхідність відокремлення спеціальних норм про провадження у справах і кримінальну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму та економії кримінальної репресії. Тобто, законодавець націлює на те, щоб кримінальні провадження стосовно неповнолітніх велись швидко, неупереджено, без будь-яких затримок, а особи, які ведуть провадження мали відповідну кваліфікацію і при виборі запобіжних заходів чи покарання виходили з принципу «мінімальної достатності».
Об’єктом дослідження в роботі є кримінально-процесуальні правовідносини в сфері здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.
Предметом дослідження в роботі є досудове розслідування щодо неповнолітніх.
Метою роботи є дослідження особливостей досудового розслідування щодо неповнолітніх.
Для досягнення мети поставлені наступні завдання:
1. Охарактеризувати основи провадження досудового розслідування щодо неповнолітніх.
2. Описати особливості застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу, затримання та тримання під вартою неповнолітньої особи, повідомлення неповнолітнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
3. Показати особливості участі захисника, педагога та ін. осіб в допиті неповнолітнього підозрюваного.
Методологічну основу курсової роботи складає, насамперед, всезагальний метод діалектики та розвитку в системі теорії пізнання, спрямований на виявлення закономірностей взаємодії правових аспектів, доцільних при дослідженні предмету розгляду курсової роботи, а також методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, системного аналізу та комплексний метод.
У роботі є поєднання загально філософських, загально наукових та спеціальних методів дослідження. Широко застосовані загальні принципи наукового пізнання: обґрунтованість, об’єктивність, всебічність та комплексний підхід до висвітлення досліджуваної проблеми.
Аналізуючи правові норми та положення нормативно-правових актів, у роботі використано формально-логічний та інші спеціально-юридичні методи.
