Актуальність теми. Сутність допустимості доказу у кримінальному провадженні в процесуальній літературі розглянуте недостатньо, тому це питання останнім часом актуалізується, особливо, враховуючи набуття чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України.
Допустимість – це певна властивість доказу, що характеризує його з сторони законності джерела відомостей, інформації; та способів одержання і форм фіксації фактичних даних, що містяться в такому джерелі, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, тобто уповноваженими на це особою або органом у результаті проведення ними слідчої дії при повному дотриманні КПК України, що визначає форми даної слідчої дії.
Як властивості доказу допустимість містить у собі чотири критерії:
1) належний суб’єкт, правомочний проводити процесуальні дії, спрямовані на одержання доказів;
2) належне джерело фактичних даних (відомостей, інформації), що складають зміст доказу;
3) належна процесуальна дія, застосована для одержання доказів;
4) належний порядок проведення процесуальної дії (судової або слідчої), яка використовується як засіб одержання доказів.
З огляду на те, що будь-яка діяльність людини містить у собі суб’єкт діяльності, сам процес діяльності та його результат, то, природно, і стосовно кримінального судочинства основними об’єктами перевірки у викладених нижче правилах визначено: ознаки належного суб’єкта, ознаки належної процесуальної діяльності; ознаки належного закріплення результатів процесуальної діяльності.
Метою курсової роботи є дослідження допустимості і недопустимості доказів у кримінальному провадженні.
Для досягнення мети курсової роботи, нами поставлені наступні завдання:
1. Охарактиризувати сутність допустимості доказів в кримінальному провадженні.
2. Показати підстави визнання доказів недопустимими згідно нового КПК України.
3. Описати окремі критерії щодо допустимості доказів у кримінальному провадженні (належність джерела доказів та процесуальної процедури їх одержання; належність суб’єкта, який має право проводити процесуальні дії з метою одержання доказів; належність порядку проведення процесуальної дії, яка використовується як засіб одержання доказів )
4. Охарактеризувати умови визнання допустимості доказів, одержаних у процесі надання правової допомоги.
Об’єктом дослідження в курсовій роботі є кримінально-процесуальні правовідносини що виникають під час доказування у кримінальному провадженні.
Предметом дослідження в роботі є сутність допустимості та недопустимості доказів в кримінальному провадженні.
У роботі використовувалися такі методи дослідження, як: методи логічного і якісного аналізу, методи системного аналізу, синтезу, спеціально-юридичний метод та ін.
Робота складається з вступу, трьох розділів основної частини з підрозділами, висновків, списку використаних джерел.
Інформаційною базою є наукові публікації, монографічні видання, підручники вітчизняних і закордонних вчених, коментовані кодекси, нормативно-законодавчі акти України.
