Готові дипломні та курсові з права

ЗМІСТ 

Актуальність теми. Конституція України, закріпивши норму, яка зобов’язує прокурора брати участь у суді при розгляді кримінальних справ, ви-значила, що ця норма у прокурорській діяльності має відігравати основну роль при здійсненні правосуддя у кримінальних справах. Слід зазначити, що участь прокурора у кримінальному провадженні завжди була одним із напрямів його діяльності, але закріплення функції підтримання державного обвинувачення на конституційному рівні – це особливість прокурорської діяльності, яка полягає в тому, що правове становище прокурора у кримінальному провадженні визначається в його конституційному статусі як суб’єкта держави в суді. Держава, закріпивши на конституційному рівні за прокурором функцію підтримання державного обвинувачення, визначила його важливу роль щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Характерно, що вся діяльність прокурора, як і інших учасників кримінального провадження, регламентується нормами Кримінального процесуального кодексу України. При цьому КПК України дає визначення терміна «кримінальне провадження»: це «досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність» (ст. 3 КПК). Кримінальна процесуальна діяльність завжди характеризується взаємозалежністю трьох основних кримінальних процесуальних функцій: обвинувачення, захисту та вирішення справи. По кожній кримінальній справі, у якій проводиться розслідування, на певному етапі починає реалізовуватись кримінальна процесуальна функція обвинувачення з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Діючи в найгострішій сфері соціальної практики, органи досудового розслідування зобов’язані чітко і неухильно виконувати всі вимоги кримінально-процесуального закону і провадити розслідування кримінальної справи у суворій відповідності з ними. Детальна регламентація слідчого процесу і точне виконання слідчим усіх процесуальних вимог гарантують правильне встановлення фактичних обставин справи та прийняття по ній законного і обґрунтованого рішення. З метою уникнення будь-яких порушень цих вимог, свавілля та суб’єктивізму при розслідуванні справи встановлено жорсткий прокурорський нагляд за законністю кожної виконаної слідчої дії та законністю кожного прийнятого слідчим рішення.

Але самий факт забезпечення законності при розслідуванні кримінальної справи ще не гарантує її повного і якісного розслідування, тому суди повертали чимало справ для проведення додаткового розслідування. У зв’язку з прийняттям нового КПК України, що ліквідував архаїчний кримінально-процесуальний інститут додаткового розслідування, гостро постало питання про необхідність забезпечення не тільки законного, а й якісного розслідування кримінальної справи під час досудового провадження. Виконання цього відповідального завдання ст. 36 КПК України покладає на наглядаючого прокурора, наділяючи його функцією процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Поза тим, законодавець окремо не виділяє повноважень, за допомогою яких прокурор реалізує цю функцію, вважаючи, що будь-яке із повноважень прокурора, визначених ч. 2 ст. 36 КПК України, може бути використаним для здійснення функції процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Проблемами правового статусу прокурора в кримінальному провадженні займалося багато видатних зарубіжних та вітчизняних вчених – юристів, які зробили важливий внесок у теорію та практику застосування кримінально-процесуальних і оперативно-розшукових дій. Це, перш за все, К. В. Антонов, О.М. Бандурка, І.П. Козаченко, М.Й. Курочка, С.М. Піскун, В.М. Тертишник, О.В. Федосова та інші.

Аналіз численних праць вітчизняних авторів та прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України спонукає комплексно розглянути існуючі на сьогодні проблеми процесуального процесуального статусу прокурора в кримінальному провадженні. Вищезазначеним і зумовлена актуальність обраної теми дипломної роботи: «Прокурор у кримінальному провадженні».

Об’єктом дослідження в роботі є кримінально-процесуальний статус прокурора в кримінальному провадженні.

Предметом дослідження в роботі є прокурор як суб’єкт кримінального провадження.

Метою роботи є дослідження повноважень прокурора в сфері здійснення процесуального керівництва досудовим слідством.

Для досягнення мети поставлені наступні завдання:

1. Охарактеризувати правовий статус прокурора як суб’єкта кримінального провадження.

2. Охарактеризувати нормативно-правову базу, що регулює статус прокуратури в Україні.

3. Визначити сутність державного обвинувачення в суді.

4. Показати сутність процесуального керівництва прокурора під час досудового розслідування.

5. Дослідити повноваження прокурора в сфері здійснення нагляду за дотриманням законності під час здійснення досудового слідства.

6. Описати кримінально-процесуальні правовідносини прокурора з сдідчим на стадії досудового розслідування.

7. Охарактеризути роль прокурора в суді першої інстанції та при перегляді рішень суду першої інстанції.

У роботі використовувалися наступні методи дослідження: методи логічного і якісного аналізу, методи системного аналізу, синтезу, спеціально-юридичний метод, порівняльно-правовий метод та ін.

Робота складається з вступу, трьох розділів основної частини, висновків та списку використаних джерел.

Інформаційною базою є наукові публікації, монографічні видання, підручники вітчизняних і закордонних вчених, чинне та перспективне кримінально-процесуальне законодавство України.